Мій світ об-ри-ва-ється... тріскають нитками миті,
Здригаються плечі - слабкі! - в унісон літакам.
Ще скільки зимових годин, - без тебе, - не спито?
Ще скільки відчути того, що ні-ко-му не дам?

Я в собі байдужість стомилася гордо плекати...
Я кисню жадаю! Я пристрасті прагну полону!
............................................................
Але - в'яжу руки... і пишу укази мовчати
(Лише літакам піднімаю привітно долоню).

Поки ночі і дні наші бігтимуть сірим потоком -
Доти навпіл ділить буду радощі, болі і сон.
Я до тебе - кожнісіньким словом, кожнісіньким кроком,
А ти ближчий до мене з кожним новим у небі крилом