Там ще клени шелестять по польску,
Ще поштові скрині ждуть на лист.
Тіні йдуть до Центру Ягеллонською
Та ніхто не чує кроків їх.

***
Ще не всі часами змиті фарби,
Літери латинського письма
Там ще Амфітріта грає жарти
З Нептуном. Та забува слова.

***
Ті ж самі - бруківка й кам’яниці.
Б’ють своє невпинні дзигарі.
Тіні йдуть Валами на Марійську,
Вже не розуміючі живих...
///

О восьмій сурми закричали: „ Гріх!!!”.
Все рушило - кумедно і недбало.
Занадто безоглядно ви несли,
Свою любов – то звисока й упали.
***
На ратуші своє сказав дзигар,
Калмарами в сувої записали
Такий-то рік, Михайлового дня,
Двом перелюбам голови відтяли.
***
Він борсався і щось таки кричав.
Вона нікому серце не відкрила.
І любасом ціловані вуста
Лишень одне, до скону, шепотіли...
///

Поточилися жоржини чорні
Спека, спрага – час і одцвісти.
Ми з тобою – зернятка у жорнах,
Легкі порошинки в пустоті.
***
Літо потомилося напевно
Стільки сліз випалюючи в сіль
Ми з тобою цілі на маневрах,
А навколо – не вщухає бій.
***
Никнуть долі розпашілі мальви
Хижий ярець випив їх до дна.
Ми з тобою – плавимось не танемо.
Стійко, олов’яно - на чатах.
///

Останній мій , осінній танок.
Не зупиняйся милий – грай.
Хай огортає нас серпанок
Стримкої туги пізніх зграй.

Коханий мій , моя печаль.
Зоря не з мого небокраю.
Не зупиняйся любий, грай.
Допоки граєш - я співаю.

Не зберегла тебе мій світ...
Пробач мою невмілу душу.
Згубилася в тенетах слів
Прощай. Я мушу. Мушу. Мушу...
///